Уроки читання та їх індивідуалізація – дослідження та теоретичні основи
Розвиток дитиниЯк і в попередньому розділі, ми розглянемо природний розвиток дитини. Відомо, що кожна людина проходить конкретні стадії розвитку. Ці стадії розвитку подібні в усьому світі, хоча є і відмінності в межах конкретних дітей та культур. Тому що кожна наступна стадія є наслідком попередньої, немає чітко визначених вікових меж; поодинокі діти часто демонструють нерівномірний розвиток, а навіть регрес, відповідно до норм, характерних для кожної стадії.
Таблиці запропоновані вчителям як зразок для систематичного спостереження над тим, як розвивається вміння читати у дітей. Можна передбачити, що у процесі спостереження за поведінкою окремої дитини вчителі намагатимуться зіставити окремі дії з характерис- тиками стадій розвитку. А це дає право сподіватися, що вони забезпечать відповідну атмосферу, яка б стимулювала дітей і сприяла їхньому постійному розвиткові. Таблиці взято з проєкту “Спостереження за віковими особливостями дітей” Управління освіти міста Торонта (Канада).
Мова символів У суспільстві є різні вивіски на крамницях, театрах, вулицях, етикетки на продуктах. Малі діти дуже швидко усвідомлюють, що ця вивіска, етикетка пов’язана з конкретним предметом чи місцем. Наприклад, дитина знає, що в коробці, на якій написано “Палички”, є солодкі палички. Якщо вона побачить таку коробку, вона впізнає її і, якщо вони їй смакують, т о може активно їх вимагати. Під диктовку Див.: “Розвиток письма у дитини”
Візуальний словник Діти, які щойно починають розпізнавати друк, самостійно виробляють вміння розпізнавати слова. Декотрі діти спроможні розвинути дуже великий візуальний словник, заки вони вмітимуть розпізнавати та зіставляти букви і склади. На що вказують дослідженняУ попередньому розділі було з’ясовано, що зв’язки між мозковими клітинами творяться, якщо є нагода активно досліджувати довколишній світ та вживати всі смисли. Тому стверджують, що мозок – це організм, який постійно розвивається. У цьому розділі ми розглянемо, що можна ствердити про мовний розвиток, а також про розвиток вміння читати на основі наукових досліджень сьогодення. Від глобального до конкретного Велика частина дослідів вказує, що мозок сприймає нову інформацію перше глобально, а далі аналізує подробиці інформації (Shuy, 1981; Smith, 1986:71). Натомість, як вказують спостереження за навчальним процесом та аналіз навчальних програм, традиційна методика навчання читати відбувається у зворотному від природного процесі- від подробиць до глобального (Shuy, 1981). Природний розвиток мови У 1970-х роках при Гарвардському університеті Роджер Бравн (Brown, 1973) провів серію дослідів, в яких спостерігав за мовним розвитком дітей. Це були початки дослідів, які згодом розвинулися у західному світі й поставили під сумнів твердження, що дитина засвоює рідну мову, коли заучує напам’ять фрази та речення. Подальші досліди вказали, що роля дорослих у розвитку мови полягає не в тому, що вони виправляють граматичні не точності дитини. Навпаки, спостереження за дітьми і дорослими показали, що в ранньому віці батьки рідко звертають увагу на граматичний розвиток дитини, а радше зосереджують свої завваги до змісту сказаного. Цікаво, що навіть спеціяльно не навчаючись, дитина засвоює граматичні правила рідної мови.
Від часу дослідів Роджера Бравна наукова робота вказала, що мала дитина вивчає рідну мову в співдії з дорослими. Вона бавиться звуками, вимовляючи різні небилиці, на що батьки усміхаються. Якщо дитина говорить, дорослі звертають увагу на зміст та поширюють знання дитини, подаючи нову інформацію. Мала дитина безперестанку спостерігає за довкіллям та ставить запитання. Дитина вживає мову для комунікації. Стадії розвитку вміння читати На підставі спостережень за дітьми дослідниками Д. Голдавей ( Holdaway, 1979), Ан Форестер та Маргарет Райнгарт розвиток вміння читати можна поділити на п’ять стадій (Forester & Reinhard, 1989). Стадія вияву Дитина ознайомлюється з поняттям письма, починає впізнавати букви, розвиває візуальний словник, розуміє, що через читання можна дізнатися щось нове. Стадія ляльки Особливість цієї стадії у тому, що ззовні це виявляється періодом спокою. Виглядає, ніби дитина нічого нового не вчиться. Насправді, у цей час дитина “перетравлює” інформацію, яку вона почерпнула в попередній стадії. Мозок дитини активно будує зв’язки між клітинами.
Стадія розвитку Дитина починає розпізнавати літери та сполучення. Тому що вона ще не в силі все прочитати, дитина вживає своє знання про довкілля та ілюстративний матеріял, щоб здогадатися, що написано. Стадія плато Вияв цієї стадії характеризується на зовні періодом спокою. Дитина знову “перетравлює” інформацію. Мозок дитини будує нові зв’язки між клітинами. Стадія самостійности У цій стадії дитина вміє самостійно читати первісно їй невідомий текст. Дитина вчиться читати, якщо вона відчитує текст, який вже частково знає напам’ять, а не коли вона робить безліч вправ, у яких треба зіставити літери з звуками. Дитина вчиться читати, коли вона читає тексти, у яких є цікава інформація, а не коли вона вивчає фонетичні та морфологічні правила.
Коли дитина читає, вона шукає змісту. Її не цікавить, яка літера виражає який звук. Вона хоче знати, як відбувається дія, що сталося в оповіданні. Дитина читає, зосереджуючись на розумінні тексту. Упередженість учителя Дослідниця В.А. Вутрік (W. A. Wuthrick) 1990 р. облікувала дослідну працю, у якій подала результати спостережень дій учителів під час уроків читання в початкових клясах. Спостереження вказали, що учителі ставляться інакше до дітей, які добре читають, порівняно з дітьми, які читають гірше. Коли читає сильніша дитина, учителі більше всміхаються, виявляють зацікавлення, вживають лагідніший тон голосу, надають більше часу відповісти на запитання та коли виправляють, то перебивають у кінці речення або іншої значущої одиниці. Натомість, коли читає слабша дитина, учителі частіше насуплюють брови, морщать уста, кивають головами, менше всміхаються, перебивають дітей та виправляють так, що переривають хід розвитку змісту читаного тексту.
Одне слово, учителі своєю підсвідомою поведінкою створюють ситуацію, у якій подають до відома, що, на їхню думку, дитина має справитися ліпше чи гірше. Діти їх не розчаровують, у результаті чого різниці між сильнішими й слабшими дітьми щодо навичок читання до закінчення шкільної кар’єри лишаються такими, якими були спочатку або навіть поширюються. Докладніше обговорення цієї проблеми учительської роботи буде обговорено в розділі про оцінювання. Теоретичне обґрунтуванняСьогодні побутує дві загальноприйняті теорії щодо розвитку мови та дві щодо розвитку вміння читати. Розвиток мови Декотрі теоретики вважають, що мова розвивається із заучуванням граматичних правил. Інші теоретики виходять з основного положення, що мова розвивається у взаємодії з оточуючими людьми. Заучування правил У певних наукових колах (особливо у Радянській школі) побутує думка, що мала дитина вивчає мову за допомогою заучування напам’ять граматичних правил. Теорія розвитку мови ґрунтується на понятті, що мозок дитини порожній. У цей порожній мозок треба вкласти все потрібне знання. Щоб це уможливити, треба дати дитині всю потрібну їй інформацію та перевіряти, чи вона її засвоїла (Skinner). Творчий розвиток Проте інші наукові кола, внаслідок аналізу граматичних правил, з’ясували, що кількість інформації, яку дитина мусить засвоїти, дуже велика. Таку кількість інформації неможливо вивчити, якщо дитина мала б це зробити тільки запам’ятовуючи. Також виявилося, що досі у світі нема мови, яку вповні описали мовознавці. Якщо мовознавці не зуміли описати всі граматичні особливості мови, то як можуть це зробити батьки й дитина? Також, виявляється, що, хоча діти володіють рідною мовою граматично, батьки мало уваги приділяють граматиці. Такі ствердження вказують, що дитина мусить мати внутрішні схеми, які вже присутні при народженні, за допомогою яких вона самостійно створює граматичні правила.
Сьогодні у сучасній науці прийнято, що мала дитина самостійно створює граматичні правила, порівнюючи відомі формули та правила з новою інформацією. Дитина випробовує такі самостійно створені правила , застосовуючи їх у розмові з дорослими. Вона активно творить, а не заучує граматичні правила. Дитина – це ніби малий дослідник, який аналізує нове, зіставляє з відомим, творить гіпотези, випробовує та міняє правила, коли отримує нову інформацію. Читання Деякі теоретики вважають, що вміння читати – це вміння відчитати літери й слова. Інші дотримуються думки , що вміння читати – це вміння розуміти текст. Відчитування тексту У певних наукових колах побутує думка, що спроможність читати залежить від вміння зіставити літери зі звуками, себто відчитувати написаний текст. Разом з таким поняттям є поняття, що є тільки одне можливе тлумачення кожного тексту з- те, яку надав їй автор. На основі дослідної праці щодо комунікації та процесу читання ці поняття відкинуто. багатьма сучасними науковцями.
Тлумачення тексту Натомість є науковці, які сьогодні вважають, що процес читання – це творчий процес. Цей процес розпочинається в ранньому віці, коли дитина впізнає написи на етикетках улюблених страв, іграшок чи крамниць. Процес продовжується, коли дитина запам’ятовує і усно відтворює текст улюбленої казки. Згодом дитина починає розпізнавати фрази та слова у текстах і плавно переходить на самостійне читання. Читаючи, дитина зосереджується на розумінні того, що вона читає. Вона звертає увагу на літери та сполучення лише тих слів, які їй невідомі. Часто дитина перескакує поодинокі слова та фрази, коли читає. Кожна дитина розуміє написаний текст по – своєму, згідно зі своїм світосприйманням, знанням та первісними переживаннями. «Лицем до дитини»Філософія принципів “Лицем до дитини” – це, що дитина розвиває вміння говорити, коли спілкується з іншими, маючи нагоду створювати самостійні граматичні правила; а читає, коли має доступ до різних цікавих текстів. Читай далі…. Практичне застосування Лицем до дитини > Підручник > Читання > Дослідження та теорія |
Останнє оновлення на Середа, 03 лютого 2021, 09:38 |